Так вже сталося, що місяці два тому під час деяких подій в нашому житті, моя обручка самовільно "пішла" з нашого дому...
І раптом з'ясувалося, що цей шматочок дорогоцінного металу має не тільки матеріальну цінність. Ще в ньому містилася цінність невідчутних та непомітних чужому оку взаємовідносин двох людей, що вирішили бути разом в цьому житті, точніше, моє внутрішнє ставлення до цього.
Було прийняте рішення: як знайдеться така сама обручка - її і беремо, як ні - то будуть дві нові! на щастя, знайшлася :)
але ж, хочеться ж якогось свята - це ж ніби другий раз заміж виходжу :)
аж тут і дата намалювалась: 6 років, 6 місяців, та вже й довелося почекати і до 6 днів, бо чоловік раптом здувся на вітер :) та ще й який день! 21 червня, літнє сонцестояння, найкоротша ніч, найдовший день...
церемонія пройшла в тихому сімейному колі вдома, в присутності двох свідків: папужок Шуши та Зеленого
урочисто були проголошені обіцянки, всі до одного винесені з досвіду попереднього подружнього життя як то: не помічати невдало прихованих шкарпеток, не відволікати від читання важливих новин в інтернеті, з радістю в серці відпускати на вітер, сніг, в похід чи далеку подорож, приймати один одного такими, як є, незалежно від настрою, дня тижня чи місяця, кількості випитого чи з'їденого...
а потім... а потім кожен відсвяткував цей день на свій смак: Леша поїхав на вітер на Київське, потім до батьків, а я побігла в спортзал, потім в ресторан, в кіно та нарешті на концерт Океану Ельзи.
Але наприкінці ми все ж таки зустрілися вдома, щоб розповісти один одному враження та відсвяткувати цю чудову подію шампанським зі свіжим багетом :)
ось такий був насичений день нашого подружнього життя :))))
